Якщо у них є інші діти, або вони з'являються потім, то батьки мають право на відповідні посібники та пільги, встановлені для громадян, які мають дітей.

Доцільність подальшого спільного проживання в житловому приміщенні дитини і батьків (одного з них), позбавлених батьківських прав, вирішується судом у порядку і на підставах, встановлених житловим законодавством (п. 3 ст. 71 СК). Якщо дитина і батьки проживають у житловому приміщенні державного або муніципального житлового фонду за договором соціального найму, то батьки, позбавлені батьківських прав, можуть втратити право на спільне проживання з дітьми. Для цього в судовому порядку має бути визнано неможливим їх спільне проживання з неповнолітніми дітьми. У цьому випадку батьки, позбавлені батьківських прав, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення (ст. 90, 98 ЖК). Позивачами у справах про виселення з житлового приміщення батьків, позбавлених батьківських прав, можуть виступати органи опіки та піклування, опікуни (піклувальники) дитини або прокурор. В юридичній літературі висловлено обгрунтована думка, що таку ж міру слід застосовувати у випадках, коли батько, позбавлений батьківських прав, проживає в будинку чи квартирі, що належить на праві власності дитині чи іншого з батьків. Однак у законодавстві це питання поки що прямо не врегульоване.

Якщо ж батьки і діти проживають в житловому приміщенні, що належить їм на праві спільної власності, або власником житлового приміщення є батько, позбавлений батьківських прав, то виселити його неможливо. Позбавлення батьківських прав батьків не є підставою для позбавлення його права власності на житлове приміщення.

Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають не тільки всі права, засновані на факті спорідненості з дитиною, і право на пільги та державну допомогу, встановлені законодавством для громадян, які мають дітей.