Право на спілкування з дитиною його родичів не тільки спрямоване на захист їх взаємних інтересів, а й узгоджується з іншими нормами СК, що закріплюють, зокрема: а) необхідність побудови сімейних відносин на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і відповідальності перед сім'єю всіх її членів , забезпечення безперешкодного здійснення членами сім'ї своїх прав (ст. 1 СК); б) право дітей на спілкування з дідусем, бабусею, братами, сестрами та іншими родичами (ст. 55 СК).

У порівнянні з КпШС (ст. 57), перелік родичів, які мають право на спілкування з дитиною, СК істотно розширений, хоча остаточно і не конкретизований. Зараз, крім дідусі та бабусі, є пряма вказівка про наявність такого права у брата і сестри дитини. До категорії осіб, які мають право на спілкування з дитиною, можна віднести його тітку, дядька, а також і інших родичів.

У силу різних обставин (розлучення подружжя, сімейний конфлікт, смерть одного з батьків і т. п.) деякі батьки перешкоджають дідуся чи бабусі бачити своїх онуків, братам і сестрам - своїх братів і сестер, дяді і тьоті - племінників і т. д. Згідно з п. 2 ст. 67 СК повноваженнями з вирішення подібних спірних ситуацій наділений орган опіки та піклування, який може зобов'язати батьків (одного з них) не перешкоджати спілкуванню близьких родичів з дитиною. Порядок їх спілкування (час, місце, тривалість і т. п.) у таких випадках визначається рішенням (розпорядженням) органу опіки та піклування. У разі невиконання батьками (одним з них) такого рішення органу опіки та піклування близькі родичі дитини (тобто дід, бабуся, брати і сестри) або сам орган опіки та піклування відповідно до п. 3 ст. 67 СК має право звернутися до суду з позовом про усунення перешкод до спілкування з дитиною. Спір вирішується судом виходячи з інтересів дитини та з урахуванням думки дитини. Видається, що порядок спілкування близьких родичів з дитиною може визначатися судом стосовно до принципових положень сімейного законодавства про порядок спілкування з дитиною окремо проживає з батьків (ст. 66 СК). Рішення суду підлягає обов'язковому виконанню батьками. У разі невиконання судового рішення про усунення перешкод близьким родичам до спілкування з дитиною на винного з батьків може бути накладено штраф у розмірі до двохсот встановлених законом мінімальних розмірів оплати праці (ст. 406 ЦПК).

Права та обов'язки батьків по захисту прав та інтересів дітей. Право дитини на захист своїх прав і законних інтересів закріплено в ст. 56 СК. Там же встановлено, що захист прав та інтересів дитини повинна здійснюватися батьками або особами, які їх замінюють. Оскільки неповнолітні не володіють дієздатністю в повному обсязі (а неповнолітні у віці до шести років абсолютно недієздатні), а значить, і не в змозі самостійно захистити свої права та законні інтереси, ст. 64 СК закріплює обов'язок батьків щодо захисту прав та інтересів дітей і відповідно наділяє їх статусом законних представників своїх дітей.

У силу прямої вказівки закону (п. 1 ст. 64 СК) батьки як законні представники своїх дітей наділені повноваженнями виступати на захист їх прав та інтересів у відносинах з будь-якими фізичними та юридичними особами, в тому числі в судах, без спеціальних повноважень (тобто без довіреності).