Для цього їм достатньо пред'явити документи, що підтверджують факт походження дітей від конкретних батьків (свідоцтво про народження дитини). Виходячи з закріпленого законом принципу рівності прав та обов'язків батьків (ст. 61 СК), функції щодо захисту прав та інтересів дітей можуть здійснюватися як батьком, так і матір'ю дитини, а одно - ними обома одночасно. Предметом захисту є права дітей, передбачені як сімейним законодавством (ст. 54-58, 60 СК), так і іншими галузями законодавства (цивільне, житлове, трудове та ін.) Способи захисту батьками прав та інтересів неповнолітніх дітей залежать від різних чинників: зміст самого права, вік дитини, характер вчиненого правопорушення і т. д.

Відповідно до ст. 21 Федерального закону від 15 серпня 1996 р. № 114-ФЗ "Про порядок виїзду з Російської Федерації та в'їзду в Російську Федерацію" на батьків покладено захист прав та інтересів неповнолітніх за межами РФ.

На практиці батьки найчастіше здійснюють повноваження законних представників своїх дітей у справах, що випливають з цивільно-правових відносин, сімейних правовідносин, а також при розгляді скоєних дітьми адміністративних і кримінальних правопорушень.

Повноваження батьків із захисту прав неповнолітніх дітей у цивільних правовідносинах визначаються нормами цивільного законодавства про представництво (ст. 26, 28, 37, 182 ЦК). Як відомо, цивільним законодавством неповнолітнім надаються лише обмежені повноваження щодо розпорядження належним їм майном, що розрізняються в залежності від досягнутого дітьми віку - від шести до чотирнадцяти років або від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (ст. 26, 28 ЦК; ст. 60 СК). Відповідно батьки виступають у цивільних правовідносинах як законні представники своїх дітей, які не досягли віку чотирнадцяти років, тобто здійснюють від їх імені та в їх інтересах ті угоди, які діти не мають права укладати самостійно. Що стосується неповнолітніх, що досягли віку чотирнадцяти років, то батьки не укладають угод від. їхнього імені, а дають письмову згоду на вчинення дітьми тих угод, які вони не можуть робити самостійно.

При вчиненні неповнолітнім у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років угоди без згоди батьків, коли це згоду в силу закону (ст. 26 ЦК) було необхідно, батьки мають право у судовому порядку оскаржити таку угоду і вимагати визнання її недійсною (ст. 175 ЦК).