За результатами перевірки такого звернення або будь-якого іншого повідомлення органом опіки та піклування може бути, зокрема, встановлено, що між інтересами батьків і дітей є суперечності. У таких випадках виконання батьками повноважень законних представників своїх дітей може завдати шкоди майнових та особистих прав дитини. Тому Кодекс (п. 2 ст. 64 СК) забороняє батькам в подібній ситуації представляти інтереси своїх дітей. Відповідно до обов'язки органу опіки та піклування у випадку розбіжностей між батьками і дітьми віднесено призначення представника для захисту прав та інтересів дітей. Однак, як правильно зазначається в юридичній літературі, чітко правове положення такого представництва в СК не визначено.

Не можуть бути законними представниками своїх дітей батьки, позбавлені батьківських прав (ст. 71 СК) або обмежені в батьківських правах (ст. 74 СК).

Право на захист батьків батьківських прав. Право батьків на виховання дитини припускає наявність у них можливості особисто виховувати дитину, а для цього він повинен знаходитися разом з батьками. Утримання дитини іншими особами при відсутності до цього законних підстав є порушенням батьківських прав. Тому закон не тільки наділяє батьків батьківськими правами, але передбачає спеціальні заходи по захисту батьківських прав. Відповідно до п. 1 ст. 68 СК батьки вправі вимагати повернення дитини від будь-якої особи, утримує його у себе не на підставі закону чи судового рішення. Право батьків вимагати повернення дитини від будь-якої особи засноване на їх переважне право на виховання своїх дітей перед іншими особами (п. 1 ст. 63 СК). Така вимога може бути пред'явлено батьками за умови, що дитина утримується будь-якими особами, включаючи і родичів, не на підставі: а) закону (тобто не у зв'язку з встановленням над дитиною опіки чи піклування, усиновленням, передачею в прийомну сім'ю, в виховний заклад і т. д.); б) судового рішення. Наприклад, дитина може бути тимчасово (на певний термін) переданий самими батьками з тих чи інших причин (відрядження, відпустка, відсутність протягом якогось часу за місцем проживання з інших причин і т. п.) на виховання своїх родичів (дідусь, бабуся, тітка, дядько та ін) або знайомим.