За певних обставин такої дитини можна розглядати як залишився без піклування батьків. У зв'язку з цим у подальшому можливе не тільки тимчасове приміщення дитини в виховний заклад, а й інші форми його пристрою, передбачені ст. 123 СК. Законом не виключається повторний розгляд судом вимог батьків про передачу їм дитини. Дитина може бути повернуто батькам при істотній зміні обставин, що стали підставою для винесення судом спочатку негативного рішення, а також за умови, що дитина в подальшому не була усиновлена в установленому законом порядку (ст. 125 СК).

На практиці зустрічаються ситуації, коли батьки вимагають повернення дитини від осіб, у яких він знаходиться на законних підставах (опікуни, піклувальники, прийомні батьки, дитячий виховний заклад для дітей, які залишилися без піклування батьків). У таких випадках спочатку батькам необхідно вирішити питання в органі опіки та піклування про скасування рішення про встановлення над неповнолітньою дитиною опіки (піклування) чи про дострокове розірвання (за ініціативою органу опіки та піклування) договору про передачу дитини на виховання в прийомну сім'ю (п. 1 ст. 39 ГК і п. 2 ст. 152 СК). При відмові органу опіки та піклування винести рішення про припинення опіки (піклування) або про розірвання договору про передачу дитини на виховання в прийомну сім'ю батьки вправі звернутися до суду з позовом про повернення дитини. Вирішуючи спір, суд буде враховувати наступне: а) чи змінилися на час розгляду спору обставини, що послужили підставою для передачі дитини під опіку (піклування) чи в прийомну сім'ю; б) чи відповідає інтересам дитини її повернення батькам. Суд має право з урахуванням думки дитини відмовити батькам у позові, якщо цього вимагають інтереси дитини. Тобто спір вирішується судом за аналогією зі ст. 68 СК у відповідності зі ст. 5 СК.

У тому випадку, якщо батьки (один з них) були позбавлені батьківських прав, то суд може одночасно з позовною заявою батьків (одного з них) про поновлення їх у батьківських правах розглянути вимогу про повернення дитини батькам (одному з них) (п. 3 ст. 72 СК).

До складу батьківських прав входить право батьків дати дитині ім'я та прізвище (ст. 58 СК), а також змінити ім'я та прізвище дитини до досягнення нею віку чотирнадцяти років (ст. 59 СК). Порядок та умови реалізації даних правочинів батьками були розглянуті в попередньому параграфі цієї глави.

Сімейний кодекс не тільки розкриває зміст батьківських прав і обов'язків, тим самим визначаючи їх сутність, а й встановлює допустимі межі (межі) здійснення батьківських прав. Згідно з п. 1 ст. 65 СК батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дітей, оскільки забезпечення інтересів дітей має бути предметом їх основного піклування батьків; при здійсненні батьківських прав батьки не має права завдавати шкоди фізичному і психічному здоров'ю дітей, їх моральному розвитку. Забороняються засоби виховання дітей, засновані на зневажливому, жорстокому, грубому, що принижують людську гідність зверненні, образі або експлуатації дітей.

Встановлення факту здійснення батьківських прав на шкоду правам та інтересам дітей може при різних обставинах спричинити для батьків негативні наслідки у вигляді: а) позбавлення повноважень за поданням інтересів дітей (п. 2 ст. 64 СК); б) позбавлення батьківських прав (ст. 69 СК); в) обмеження батьківських прав (ст. 73 СК); г) притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності за встановленими КпАП та КК підставах.

Зокрема, злісне невиконання батьками обов'язків щодо виховання і навчання неповнолітніх дітей, а також доведення батьками неповнолітнього до стану сп'яніння карається штрафом (ст. 163-164 КпАП).

З 1 січня 1997 введено кримінальну відповідальність батьків за невиконання або неналежне виконання обов'язків по вихованню неповнолітнього, якщо це діяння пов'язане з жорстоким поводженням з неповнолітнім (ст. 156 КК).