Порядок і підстави вирішення спорів між батьками з приводу виховання дітей розглядаються в наступному параграфі.

При здійсненні батьками батьківських прав і обов'язків між ними можуть виникнути суперечки різного характеру з приводу виховання дітей. Це пов'язано з тим, що можливі не однакові, в тому числі і протилежні, підходи батька і матері до вирішення тих чи інших питань освіти і виховання дітей, більшість з яких дозволяється, як правило, за взаємною згодою батьків. Безумовно, далеко не всі спори між батьками щодо дітей мають серйозне значення і тягнуть за собою відповідні правові наслідки для всіх членів сім'ї, а тому можуть бути налагоджені без винесення їх на розгляд суду або залучення органу опіки та піклування і компетентних державних органів. Тому до об'єктів сімейно-правового регулювання відносяться не всі без винятку суперечки між батьками про виховання дітей, а лише представляють найбільшу значимість як для батьків, так і для дітей, і які не можуть бути вирішені без застосування передбаченої СК судової чи іншої процедури. Так, якщо батьки не можуть досягти згоди з питань виховання (наприклад, про засоби і методи виховання) або освіти дитини, то вони мають право звернутися за допомогою до органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування дає батькам усні чи письмові рекомендації щодо подолання що виникли між ними розбіжностей з урахуванням інтересів дитини. Ці рекомендації відносяться до галузі педагогіки і не підлягають примусовій реалізації. Однак якщо між батьками виникає спір про право на виховання дитини і вони не в змозі досягти угоди, то такий спір вирішується в судовому порядку. До подібних спорів закон відносить перш за все спори про визначення місця проживання дітей при роздільному проживанні батьків (п. 3 ст. 65 СК) та про здійснення батьківських прав батьків, які проживають окремо від дитини (п. 2 ст. 66 СК).

Як визначено п. 3 ст. 65 СК, при відсутності згоди батьків про місце проживання дітей при роздільному проживанні батьків спір між батьками може бути дозволено судом на вимогу будь-якого з них. Причому суперечка про місце проживання дітей суд може розглядати в період шлюбу батьків, у шлюборозлучному процесі, після розірвання шлюбу батьків. При вирішенні спору між батьками про місце проживання неповнолітніх дітей суд має виходити, по-перше, з рівності батьківських прав та обов'язків батька й матері і, по-друге, з інтересів і думки неповнолітніх дітей (з обов'язковим урахуванням думки дитини, яка досягла десяти років) . Як обставин, які суду необхідно прийняти до уваги при вирішенні даного спору, п. 3 ст. 65 СК називає: а) прихильність дитини до кожного з батьків, братів і сестер; б) вік дитини; б) моральні й інші особисті якості батьків; в) відносини, що існують між кожним з батьків і дитиною; г) можливість створення дитині умов для виховання і розвитку (рід діяльності, режим роботи батьків, матеріальне та сімейне становище батьків, стан здоров'я батьків та інше).